Козуля

Козуля

Козуля – тварина з класу Ссавці, підкласу Звірі, інфракласу Плацентарні, надзагону Лавразіотерії, загону Парнокопитні, підзагону Жуйні, сімейства Олень, роду Косулі (лат. Capreolus ). У статті йтиметься про цей рід.

Міжнародна наукова назва : Capreolus Gray, 1821

Синоніми роду :

  • Capreolus Frisch, 1775
  • Caprea Ogilby, 1837

Англійські назви : Roe, Roe deer

Німецькі назви : Reh, Rehwild, Ricke

Свою назву (причому як українською, так і латинською мовами) ці тварини отримали у зв’язку зі своєю зовнішньою схожістю з козами (причому в Україні козуль і зараз називають «дикими козами» та «козулями», а їхня латинська назва прямо сходить до Capr a – коза). Втім, з приводу українськомовного найменування назви є така версія, що козуля отримала її у зв’язку з косо поставленими зіницями.

Козуля: фото, опис, характеристика, як виглядає

Козулі – дрібні та стрункі представники сімейства Олень. Довжина їх тіла коливається від 100 до 150 см, висота тварин у загривку варіює від 66 до 94 см. Хвіст короткий, від 2 до 4 см завдовжки. Вага косулі становить від 21 до 60 кг.

Європейська косуля дрібніша за сибірську, розмір її тіла зазвичай становить 100-135 см, висота 66-81 см, маса тіла від 20 до 37 кг. Довжина сибірської косулі сягає 150 см, важить доросла тварина до 60 кг. Статевий диморфізм в обох видів виражений слабо, самець в середньому лише трохи більший за самку.

Голова косулі виглядає немов укороченою, у самців у весняно-літньо-осінній період несе роги світло-або темно-коричневого кольору. Вони невеликі за розмірами (до 33 см у довжину), число відростків – від 3 до 6. Стовбури рогів зазвичай паралельні один одному (у європейської косулі), або помітно розходяться в сторони (сибірська косуля). Розмах рогів від 10 см (у європейської косулі) до 47 см (у сибірської косулі).

У основи роги мають розширення-розетки з добре вираженими горбками (інакше названими перлинами). Козулі скидають роги восени, у вересні-жовтні; при цьому нові починають рости майже відразу після скидання старих, зазвичай, у грудні. Повністю роги відростають до травня-червня. Хоча роги починають розвиватися вже у самців-сьогорічок (зазвичай зростання на першому році життя починається в серпні, але до грудня ці роги вже скидаються), повноцінні роги з відростками розвиваються у самців лише починаючи з третього року життя. Роги служать самцям козулі для боїв з іншими самцями: за самку у шлюбний період і за територію (оскільки козулі – територіальні тварини) у весняно-літньо-осінній період.

Самки косуль рогів зазвичай не мають, проте в окремих випадках у самки можуть розвинутися один, два або навіть більше потворних коротких рогів.

Очі у тварин досить великі. Щелепи порівняно короткі. У роті косулі є 32 зуби, при цьому різці (6) і ікла (2) є тільки на нижній щелепі, а передкорені і корінні зуби – по 6 і на верхній, і на нижній щелепах.

Вуха у козуль довгі, овальні, на кінці помітно загострюються, що досягають 13 см у довжину.

Шия у косулі довга, грива відсутня, а от тулуб відносно короткий. Передні ноги трохи коротші за задні, що, крім іншого, свідчить про схильність до переміщення стрибками.

На кожній нозі по чотири копита темно-коричневого, майже чорного кольору; середні (2-і та 3-ті) опорні, вузькі та гострі. Бічні копита маленькі, що ніколи не стосуються землі.

Забарвлення косуль взимку сіре або сірувато-буре, влітку яскравіше, червонувато-руде. Дитинчата козуль плямисті.

У козуль є навколохвостове «дзеркало» – велика світла пляма вовни під хвостом, що служить засобом комунікації, переважно сигналом «йди за мною». Особина, яка перша помітила небезпеку і почала тікати, показує цю світлу пляму решті особин у стаді і таким чином передає їм сигнал тривоги. Розміри хвостового дзеркала косулі варіюють залежно від сезону: взимку воно велике та яскраво-біле, влітку менше та темніше, а в частині особин зовсім не виражене. Це цілком зрозуміло – саме взимку козулі збираються в табунки та стада різної чисельності, де і потрібен цей засіб комунікації; влітку ж косулі ведуть одиночний спосіб життя і подавати сигнали «дзеркалом» їм просто нема кому.

На горлі та підборідді козуль часто є світла пляма. На нижній губі є темна цятка.

Краї верхньої губи найчастіше білі, при цьому сама губа і коло носа – темні, чорні або бурі, що формою віддалено нагадують вуса. Самець козулі за окрасом не відрізняється від самки.

Ліняють козулі двічі на рік, тобто. у них відбувається і весняна (у квітні-травні), і осіння (у серпні-вересні) линяння. Щоправда, слід враховувати, що самки та телята-сьоголітки можуть носити літнє хутро аж до жовтня.

«Літня» вовна козуль трохи коротша (близько 3-3,5 см), «зимова» – відповідно, довша (5-5,5 см) і більш ламка, ніж «літня».

Уникаючи хижаків, козуля здатна розвинути максимальну швидкість до 60 км/год, правда, бігти так вона може не більше 5-6 хвилин. При цьому тварина, що біжить, переміщається стрибками по 4-5 метрів, а при необхідності може перестрибнути перешкоду (яму або струмок) до 8 метрів у довжину. При швидкому бігу козуля іноді підстрибує вгору на 2-2,5 метри: подивитися, чи не відстав переслідувач.

Коли на шляху козуль зустрічаються великі річки, звірі легко перепливають їх. Так, стада сибірських косуль під час міграцій благополучно переправляються через такі річки, як Єнісей чи Амур.

Зір козуль відрізняється тими ж особливостями, що й в інших оленячих. Широко розставлені з обох боків очі не забезпечують бінокулярного зору (не дуже копитним і потрібного), зате дають великий кут огляду. Щоправда, неодноразово зазначалося, що й рухомі об’єкти козуля бачить добре, то, наприклад, нерухомо затаївшегося може й не помітити, якщо тільки про його присутності їй не просигналізують інші органи почуттів – слух і нюх.

Чутка у козуль розвинена дуже добре (про що свідчать і її великі і дуже рухливі вушні раковини). Ще краще розвинений нюх, який дозволяє своєчасно помічати хижаків чи суперників, а й у зимовий період відшукувати їжу під сніговим покровом.

Як кричить козуля?

Люди по-різному називають крик косуль, використовуючи слова «гавкіт», «рев» чи «писк». Дійсно, голос козуль досить своєрідний. Найчастіше тварини видають звуки, що нагадують хрипкий гавкіт собаки . Зазвичай це сигнал тривоги, призначений для інших косуль. Втім, самці у шлюбний період (під час гону) видають схожі гавкаючі звуки, супроводжуючи їх чимось на зразок гучного вереску. Крім того, дорослі самки, скликаючи дитинчат, видають гучні свистячі звуки, не відкриваючи при цьому рота.

M2E95A1L123-0.0-0.0

Чим харчується козуля у природі?

Козуля – виключно рослиноїдна тварина. До її раціону входять різні трави. Якщо є вибір, козулі їдять найохочіше бобові, борщівник, конюшина, жовтець, іван-чай, деревій, а у весняний період – злакові рослини, у тому числі озиму пшеницю , жито, ячмінь, пирій. Також їжа козулі – це листя та молоді деревні пагони, з яких ссавець віддає перевагу осині, вербу, горобину, липу. Любить козуля різні дикорослі ягоди (калину, горобину, брусницю тощо). Крім того, восени косулі можуть у невеликій кількості поїдати гриби (березову губку, оленячий шахрай та ін), а взимку можуть харчуватися лишайниками (оленячою кладонією, лісовою кладонією, ісландською цетрарією тощо). У Приморському краї тварини поїдають водорості на березі моря. Взимку з найбільшим полюванням козулі харчуються зимнезеленими рослинами (тобто тими, які зимують під снігом із соковитими зеленими, не засихаючими листям та пагонами) – такими, як хвощі, листя ожини та плюща.

У теплу пору року харчування козуль складається не з усіх поспіль рослинних кормів – тварина вибірково обскубує певні частини рослин: у трав – суцвіття та суплодтя, у деревно-чагарникових рослин – молоді листочки та гілочки. Взимку, коли корму мало, а витрати енергії великі, козуля з’їдає траву повністю, розкопуючи при цьому сніг до землі. У чагарників та дерев у зимовий період тварини поїдають молоді гілки, нирки та сухе листя.

Влітку косулі пасуться вранці, вечорами і вночі (зазвичай у її першу половину), а вдень, коли спекотно, ховаються в трав’янистій рослинності чи під деревами. Взимку можуть харчуватися в будь-який час доби. Лише якщо починається сильний снігопад або хуртовина, звірі ховаються в лісі частіше, ховаючись від негоди.

Козулі здатні довго обходитися без води і жити далеко від водойм, але тоді зростає роль вологи, що поглинається з їжею (одна з причин, чому косулі влітку годуються в основному вранці і ввечері – роса, що осідає саме в цей час на рослинах). Якщо ж водоймище розташоване неподалік місць годівлі, тварини його регулярно відвідують. Особливо зростає роль корму, що містить вологу, взимку. У зимовий період неодноразово відзначалася загибель козуль від зневоднення – при тому, що їхній шлунок був повний корму. Сніг навіть за його наявності не може тривалий час служити джерелом вологи, оскільки на його розтоплення в організмі тварини йде занадто багато енергії.

Де живе козуля?

Козулі мешкають у Євразії:

  • Європейська козуля живе у всій Європі, включаючи Велику Британію, Скандинавські країни та європейську частину Росії, а також на Кавказі. Крім того, водиться в Закавказзі (Азербайджан, північ Грузії, північ Ірану, за деякими даними, і в Туреччині).
  • Сибірська косуля мешкає на сході європейської частини Росії, а також на півдні Сибіру та півдні Далекого Сходу. Крім того, вона зустрічається у Монголії, північному Китаї, КНДР та північному Казахстані.

Козуля (і європейська, і сибірська) – спочатку мешканець лісостепів. Саме в цій природній зоні вона почувається найкомфортніше. Однак люди, освоюючи лісостепи, поступово відтіснили косуль у лісові масиви. Втім, козулі можуть жити не в усяких лісах. Темнохвойної тайги вони уникають, віддаючи перевагу листяним лісам (поширення яких багато в чому визначає межі ареалу косулі). У степовій зоні (зокрема, в Предкавказзі) територія проживання козуль також приурочена до природних або штучних лісових масивів або лісосмуг. У відкритих степах, де немає дерев, козулі не зустрічаються.

Деякі популяції сибірської косулі взимку здійснюють міграції, переміщаючись у південніші і малосніжні регіони (висота снігового покриву в 30 див є критичної для козуль). Відстань, що долається мігруючими тваринами від місць готелю до місць зимівлі, сягає понад 100 км.

Спосіб життя

Влітку косулі активні вранці, увечері та вночі. Взимку вони ведуть переважно денний спосіб життя, але можуть бути активні цілодобово.

У теплу пору року козулі живуть поодинці, крім самок, що супроводжуються телятами-сьоголітками. У шлюбний період з’являються тимчасові пари тварин. У жовтні тварини, що до того живуть поодинці, об’єднуються в невеликі стада-табунки, основу яких складають сімейні групи, і такими стадами тримаються до весни. Табунки часто поєднуються вже у великі стада чисельністю до сотні особин. Буває, що у цих стадах спостерігається від кількох до кількох десятків самців, які взимку мирно співіснують одне поруч, тоді як влітку (поки живуть поодинці) виключно агресивні стосовно іншим самцям.

Великі групи косуль у зимовий період найчастіше формуються у місцях годівлі з метою своєчасного виявлення небезпеки. Козуля – обережна тварина, тому чим більше особин у стаді, тим швидше хтось із них помітить хижака. Вигляд особи, що біжить, відразу провокує на втечу слідом за нею та інших косуль. Склад великих стад непостійний – при втечі від небезпеки така череда легко розпадається на сімейні групи і потім формується в іншому складі.

Класифікація роду Capreolus

Згідно з базою даних www.catalogueoflife.org (дані від 06.06.2019), у роді Capreolus виділяють 2 валідні види.

  1. Capreolus сapreolus (Linnaeus, 1758) – Європейська козуля
  2. Capreolus p ygargus (Pallas , 1771) – Сибірська козуля

Чисельність

Косулі не занесені до Червоної книги. Чисельність обох видів викликає найменше побоювання.

Види козуль, назви та фото

Нижче наведено опис обох різновидів.

  • Capreolus сapreolus (Linnaeus, 1758) – Європейська козуля, козуля, козуля, дика коза

Найменший вид роду. Зимова забарвлення сіра або сірувато-бура, літня -червоно-руда. “Дзеркало” добре виражене взимку і ледве помітно влітку. Роги самців зазвичай мають три відростки. Довжина тіла європейської косулі зазвичай становить від 100 до 135 см, висота у загривку 66-81 см, важить тварина від 20 до 37 кг.

Європейська козуля мешкає в Європі (включаючи Велику Британію та Скандинавію), крім о. Сицилія, у європейській частині Росії, на Кавказі, у Закавказзі та Передній Азії. Вважає за краще селитися в лісах, що перемежуються з відкритими просторами, полями тощо. Завдяки таким перевагам у місцях проживання здатна непогано співіснувати з людиною в агроландшафтах (на відміну більшості інших копитних).

  • Capreolus p ygargus ( Pallas , 1771) – Сибірська козуля

Найбільший вид роду. За кольором вовна не відрізняється від європейської косулі. Роги самців сибірської косулі зазвичай мають 3-6 відростків. Довжина тіла досягає від 124 до 150 см, висота у загривку 75-90 см, маса тіла від 32 до 60 кг.

Сибірські косулі живуть Сході Європейської частини Росії, Півдні Сибіру і Далекого Сходу, Китаї, Північної Кореї та Середню Азію. Як і європейська, сибірська козуля віддає перевагу таким природним зонам: лісові масиви, лісостепи, що чергуються з відкритими просторами, мешкає і в листяних лісах. Темнохвойна тайга уникає.

Гібриди

Існування гібридів європейської та сибірської косуль у природних умовах – у місцях перекривання їх ареалів у Європейській частині Росії – можливе, проте це питання нині перебуває у стадії активного вивчення. Гібридні особини косуль вдавалося отримувати у зоопарках, де цілеспрямовано схрещували сибірських та європейських косуль.

Як відрізнити оленя ( Cervus ) від козулі ( Capreolus )

Незважаючи на те, що обидва ці роди відносяться до одного і того ж сімейства Олень ( Cervidae ), по ряду параметрів вони істотно відрізняються один від одного.

  • Козуля дрібніша за оленя . Довжина тіла косулі варіює в межах від 100 до 150 см, довжина тіла оленя в залежності від виду – від 100 до 210 см. Маса тіла козуль від 20 до 60 кг, оленів – від 17 до 300 кг.
  • Ще краще відмінності між тваринами видно при погляді на роги самців косуль та оленів. Якщо у козуль роги не перевищують у довжину 33 см, мають малу кількість відростків (від 3 до 6), то роги більшості оленів значно більшої довжини (до 150 см), як правило, сильно гілкуються і мають велику кількість відростків (у деяких видів до 15).
  • Раціони оленів і козуль схожі. Однак різниця між ними полягає в тому, що козулі ніколи не їдять кору.
  • У оленів шлюбний період посідає осінні місяці (вересень-листопад), у косуль – на літні (липень-серпень).
  • У сезон розмноження самці оленів збирають «гареми» із самок. У косуль такого явища немає.
  • На відміну від оленів, у циклі розмноження косуль присутня затримка ембріонального розвитку, коли ембріон на ранній стадії зупиняє свій розвиток приблизно на 4 місяці (якби цього не відбувалося, телята косуль народжувалися б у зимовий період). У оленів такої затримки ембріонального розвитку немає.
  • Ареал оленів набагато ширший за ареал козуль. Якщо козулі мешкають лише в Євразії, переважно в лісостеповій та лісовій її частині (ареал – палеарктичний), то ареал оленів охоплює і Євразію, і помірну кліматичну зону Північної Америки (тобто голарктичний).

Розмноження (гон)

Як самки, так і самці козулі стають статевозрілими на другому році життя. Це полігамні тварини, проте «гаремів», як в інших оленячих, вони не бувають.

Шлюбний період у європейської косулі починається в липні і триває до кінця серпня, у сибірської починається в серпні і триває до кінця вересня. Під час гону самці козуль втрачають звичайну обережність і блукають своєю територією в пошуках самок, видаючи властиві їм «гавкаючі» звуки.

Шлюбне залицяння у козуль своєрідно: самець переслідує самку, яка від нього тікає по колу, спочатку широкому, а потім все, що звужується навколо якогось дерева або пня, зрештою зупиняючись і підпускаючи до себе самця для спарювання. Бійки між самцями трапляються, коли два або більше самців переслідують одну самку. Після спарювання (який іноді повторюється кілька разів) самець деякий час супроводжує самку, проте поступово втрачає до неї інтерес і починає переслідувати іншу самку, з якою ще не спаривался.

Вагітність у козуль, єдиних серед оленячих, має латентний період (затримку у розвитку ембріона на ранній стадії), що становить близько чотирьох місяців (зазвичай з липня-серпня до грудня-січня). У січні починається розвиток ембріона, який триває 5-6 місяців. Готель у козуль відбувається з кінця квітня до середини червня. Таким чином, якби латентного періоду вагітності у козуль не було, і ембріон відразу почав би розвиватися, готель відбувався б у зимові місяці, що критично знизило б виживання телят.

Зазвичай у однієї самки народжується одне або два теляти (так називається дитинча козулі), проте трапляються випадки, коли телят народжується троє або навіть четверо. Малята народжуються покритими вовною та зрячими, проте повністю безпорадними. Забарвлення їх, на відміну від дорослих, яскраво-руде з рядами білих цяток, що дозволяє добре ховатися в траві. Вага новонароджених дитинчат козулі становить від 1 до 2 кг.

З перших хвилин після народження і зазвичай до серпня-жовтня дитинчата козуль харчуються материнським молоком, разом з яким починаючи вже з 10-го дня життя приймаються вживати рослинні корми, частка яких у раціоні з часом зростає. Встати на ноги телята можуть уже за п’ять годин після народження.

Мати-косуля зазвичай тримається на деякій відстані від дитинчат (а вони, їх кілька, у свою чергу, на деякій відстані один від одного), підходячи до них лише для того, щоб нагодувати. У перші три-сім днів життя косуля взагалі не тікає при небезпеці, а навпаки, приховується в траві. Починаючи з трьох-сім днів, він тікає з гучним писком, якщо незнайомий об’єкт, не схожий на матір, наблизиться на 1-2 м. У віці одного-двох тижнів він уже не підпускає до себе потенційно небезпечні об’єкти ближче, ніж на 10 м , Потім ця дистанція поступово збільшується до 15-30 м. При цьому дитинча козулі тікає вже мовчки.

Самка в перші один-два тижні життя телят реагує на наближення до них будь-кого агресивно, пізніше у неї починає домінувати оборонна реакція. Затаювання при небезпеці у козулят спостерігається до серпня-вересня. Потім, після линяння матерів і появи у них підхвостового «дзеркала», на небезпеку козуля-мати та її телята реагують спільною втечею. Цілком самостійними, дорослими тваринами, що відокремилися від батьків, козулі стають тільки до дворічного віку. Досі вони все ще тримаються поряд зі своїми матерями.

Скільки живуть козулі?

У природі максимальна тривалість життя козуль становить 16 років (середня – 10-12 років). У неволі, як і інші тварини, козуля здатна прожити довше – до 25 років (у середньому – 17-19 років)

Вороги у дикій природі

Головні природні вороги козуль у дикій природі – вовк і рись . Обидва види хижаків значно впливають чисельність популяцій. Крім того, дитинчата козуль можуть ставати здобиччю лисиць , хижих птахів (степового орла, беркута тощо), шакала і навіть дикого кабана.

Для людини козуля з давніх-давен є об’єктом полювання. Полюють на неї заради м’яса, шкір, рогів і т.д. Як один із способів полювання використовують манок на козулю – пристосування, що імітує голос самки – у шлюбний період такий манок ефективний для підманювання самців косуль під постріл мисливця.

Чи їдять м’ясо козулі?

М’ясо козуль вживають у їжу. Воно висококалорійне, містить усі незамінні амінокислоти, а також багато вітамінів та мікроелементів. Як і м’ясо інших диких тварин, його перед приготуванням необхідно кілька годин вимочувати в оцті. Приготувати з нього можна ті самі страви, що з інших видів м’яса: шашлик, котлети, гуляш і т.д. Підшкірний жир (сало) козуль також вживається в їжу.

Крім м’яса, від козуль отримують й іншу продукцію. Насамперед, це шкури, з яких у минулому виготовляли дохи, кожухи, шуби, коміри, спальні мішки, штани, унти тощо, а нині іноді виробляють замшу, велюр тощо.

Крім того, останнім часом, особливо в європейських країнах, все більшого поширення набуває трофейне полювання на козуль – заради рогів. Нарешті, неокостенілі роги косулі – панти – можуть служити лікарською сировиною, не поступаючись у цьому плані пантам маралу та плямистого оленя, що використовується для виготовлення лікарських препаратів. Такі препарати на основі пант застосовують для лікування захворювань опорно-рухового апарату, хвороб серцево-судинної системи, нервової системи. Найбільш відомі ліки, що містять панти – пантокрин і пантогематоген.

Цікаві факти про косулю

  • Далекосхідна косуля, незважаючи на те, що за розмірами наближена до європейської, проте є підвидом сибірської косулі.
  • Якщо автомобіліст зіб’є козулю, йому доведеться оформити дорожньо-транспортну пригоду та заплатити штраф – 30 тисяч рублів.
  • Слово «гон», яким позначають шлюбну поведінку всіх копитних, найкраще характеризує таке саме у козуль, оскільки тільки самець козулі справді ганяється за самкою (а то й ганяє її, підштовхуючи ріжками) у шлюбний період.
  • Завдяки тому, що улюблені місцеперебування косуль – ліси, що чергуються з відкритими просторами, вони краще за будь-яких інших копитних уживаються поруч із людиною, заселяючи агроландшафти – поля, пересічені лісосмугами.
  • У літній період самці козуль є одиночними, строго територіальними тваринами, причому, зайнявши одну територію, як правило, займають її все життя, шалено захищаючи від інших самців. Однак у зимовий період у стада нерідко поєднуються кілька (а то й кілька десятків) самців, які в цей час цілком спокійно переносять присутність один одного.

Сподобалася стаття? Поділися з друзями!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Q&A - "У вас питання? - У нас відповідь!"
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: